Маргарита Метелецкая
«Знову Осiнь...
------------------------
Ісуню ! Знову Осінь в місті -
Здирає одіж із дерев...
То дощ...То вітру сиплий рев...
А я - хизуюся в намисті -
З шарлатової* горобини...
Ще й проситься в віночок клен...
Ось жовтень тче свій гобелен,
Та неба сивіють глибини...
Жарини дотлівають вутлі
В яскравих пелюстках жоржин...
Над теплим вигином стежин
Хмарини ковзають одутлі...
Із гнізд набрякла порожнеча
Колючим оком визира...
І крапотить з мого пера
Жалоба, в літо щемна втеча -
У розмаїття кольорові...
Чому за серпня щедрий дар,
Той жовтень, як старий лихвар,
Лишив...лиш згадки паперові?..
шарлат * - пурпур
***********************************
Исуня*! Осень у деревьев
Срывает, как всегда, покров...
То дождь... То ветра сиплый рев...
А я красуюсь в ожерелье
Пурпурной ягоды-рябины!
И просится в веночек клен...
Октябрь ткёт гобелен, и он
Седеет, как небес глубины...
Уж в георгинах самых лучших,
Слабея, тлеет уголёк...
Над тёплым выгибом дорог
Скользят одутловато тучи...
Из гнёзд выглядывает где-то
Набухнувшая пустота...
И каплет с моего листа
Стенанье, убегая в лето -
В разнообразия цветные...
Зачем за августовский дар
Октябрь припрятал гонорар,
Ссудив... лишь - листьев - золотые?..
******************
*- Ласкательно- уменьшительное от Иисуса