Були б ми родними і кровними із вами,
Але для вас я так убога, що ж бо,
Ви прощавайте, прощавайте, я піду з піснями,
Лише я вам бо розповім, що було в мене ось до цього.
Нехай вони залишуться самі,
Шукають сину кращу долю й щастя,
А люди, ха-ха-ха, вони чудні,
Я не бажаю з кимось-то за нього вже змагаться.
Бо владарка я! в мене є усе,
Броджу по світу в одязі убогом,
Для мене почуття дорожче і святе,
Я щирості шукаю в світі цьом жорстоком.
Він відповів мені - я прийняла,
Йому повірила, пішла у світ шляхами,
Але його родина не взяла,
Нехай блакить розсудить нас, Бог з вами.
Я повертаю у свої міста,
Бо владарка і маю міцну силу,
Для вас була не та, тоді прийду така,
Но не для того, щоб дружиною для вашого стать сину.
Я прийду знов сюди, що би побачили усі,
Ви знехтували мною, а я була в добрі.