Моє рідне село.
У тумані далекім дитинства.
Край дороги тополі
і верба на моєму дворі.
Часто снились мені
синьоокі, блакитні волошки.
Доки щастя шукав
у далекій ,чужій стороні.
Моє рідне село.
Поросли шпоришами дороги
Як ти нині живеш,
ти розкажеш мені,а чи ні?
Пам'ятаеєш,село,
ти дитинство моє босоноге.
Повертаюсь до тебе.
Сподіваюсь, пробачиш мені.
Приспів
Небо високе на рідній землі.
Трави шовкові сади,солов'ї,
чисті криниці і роси рясні
й плаче верба на весні.
Ось і рідне село.
Край дороги струнчасті тополі.
Знову квітне калина,
у моєму старому дворі.
Весняні солов'ї
Щебетали до пізньої ночі.
А на мене дивились очі мамині,рідні й сумні.
Моє рідне село.
Знов туман покриває покоси.
Щем у серці від слів
-змалювати б чарівну красу!
Як в далекім дитинстві,
я до ставу іду знову босий.
А з чарунки волошки
п'є бджола світанкову росу.