Пахне осиною село,
Любистком і чебрецем.
Моє дитинство тут пройшло,
Чесала мати косу гребінцем.
Вплітала ленточку в косу,
Та до грудей все прижимала.
"Хай Бог дає тобі красу!"
Для долі щастя все благала.
А руки ніжні та мякі,
Їх запах досі зігріває.
А ми були такі малі,
Та пам'ять наша не забуває.
Ми будем помнити слова,
Що на порозі мати промовляла:
"Не буває легкого життя!"
"Життя - як пісня, що лунає!"