Ти поїхав і час мій зупинився.
Але ні, він лине, навіть мчить.
Час летить і не питає зовсім.
Чи дозволити мені йому плевти?
Світ не каже мені ані слова.
Він лиш дивиться із далеку на все.
І тремтить від вітру як тополя.
Чи дозволить він мені його зігріть?
Вітер віє і зриває криші.
Валить ту тополю що стоїть.
Він не злий, лиш хоче трохи тиші.
Чи дозволять йому люди тишини?
Ти поїхав і життя моє все лине.
Я живу і вчуся як завжди.
Моє серце б'ється тихо-тихо.
І спокійна я, бо скоро повернешся ти.