И вот уже ни смерти, ни житья,
и стольный град исчез, как пес проворный,
и очи, что ослепли, влаги полны,
и ни вперед пути нет, ни назад.
Живи, как есть. С тобою – целый свет.
То ль ты - весь в нем, то ль, может, он с тобою,
скорее, горе, задружись с бедою,
которой в небе пролегает след.
Царица вечность пьяно разлеглась,
и рядом царственная тьма пирует,
и кто ушел, тот больше не почует
своих желаний алчную всевласть.
Неси, дорога! Вязни, темнота!
Ограбь меня всего, мой всесвет жадный,
ведь я твой брат, ведь я любимый брат твой,
как мне сестра коварная - мечта!
І вже нема ні смерти, ні життя,
і стольний град почез, мов пес одбіглий,
і вже осліплі очі геть одвільгли,
нема — ні шляху, ані вороття.
Існуй, як є. З тобою — цілий світ.
Чи ти — у нім, чи може, він з тобою,
заприязнися, горе, із бідою,
котрої в небі пролягає слід.
Вельможна вічність, ніби п’яна, спить,
вельможна темінь поруч розкошує,
і той, хто рушив, більше не почує
своєї волі владну ненасить.
Неси, дорого! В’язни, темното!
Рабуй мене, мій всесвіте захланний,
бо я твій брат, я брат тобі коханий,
так, як сестра зрадлива ти, мето!