http://www.stihi.ru/2018/10/10/4926
Шиповник дозревает на закланье
Под синими, как летом, Небесами…
И ветер тихо гукает басами…
И виноград в октябрьском одеянье -
Уже отплодоносил он в садах…
Горят костры сухих опавших листьев.
Красуются калины горькой кисти –
Свидетельницы в тех моих годах,
Что, отгуляв, отпели, отцвели,
Оттанцевав, могли и в плаче литься…
А хочется, чтоб снова – молодица…
Да забивают старости голы
В насквозь тоской краплёные ворота…
Ну и каких ещё искать дилемм?
Гореть воспоминаньями зачем?
Всё в прошлом… Так о чём теперь забота?
Осмысленны в страданиях лета –
Духовность – всё, а прочее – тщета!
Оригинал
Шипшина дозріває на кущі
Під синіми, як влітку, Небесами...
І вітер стиха хлипає басами...
І виноград в жовтневому плащі,
Що вже відплодоносив у садках...
Горять кострища із сухого листя...
Хизується калина у намисті -
Мій свідок в проминаючих роках -
Вони відтанцювали, відгули
Грайливим співом й плачем, як годиться...
А хочеться, щоб знову - молодиця...
Та забивають старості голи
В наскрізні, сумом кроплені ворота...
Але яких шукать мені ділем ?
Запалюватись осені жалем ? -
Час - незворотній...То об чім скорбота?
Мудрішають осмислені літа -
В духовності...найвища є мета!
Фото моё