Як ніхто, напэўна, ты суцешваеш,
Як нікім, душа табой паранена...
Ахвяруеш свой прыход з паспешнасцю.
Пачуццё гарчыць сардэчным ладанам...
Дай табою крышачку здаволіцца,
Сярод траў, што вымытыя росамі,
Даўні сум развеяць за ваколіцай...
Хай блакіт разбавіць колер восені!
Пойдзеш за туманам зачарована,
Лепшымі напоўніўшы імгненнямі:
Бабінага лета шчэ праменнямі,
Цёплымі, вярніся зноў, вандроўнік мой!
14.10.2018 Ядвіга Доўнар(Кур'яновіч)
Арыгінал: Міраслава Стулькіўскаяhttp://www.stihi.ru/2018/09/12/9002
********************************
Вересневий смуток
Мирослава Стулькивская
Як ніхто, ти смуток мій виношуєш,
Як ніким, душа тобою зранена ...
Твій прихід, немов жертвоприношення.
І гірчить любов чуттєвим ладаном...
Дай з тобою трохи ще набутися,
Серед трав, умитих щедро росами.
Давнім смутком в радість повернутися...
Засвіти блакить яскраво осені!
Ти підеш за вітром, за туманами,
Залишивши днів найкращі спомини:
У листочках, сонця світлих променях...
Повернись ще теплим літом бабиним!