Чарiвне полотно
Маргарита Метелецкая
http://www.stihi.ru/2018/10/20/2205
---------------------------------------------------
Візьму в роботу вранці файне полотно -
Помічу будучну картину лиш в уяві...
А далі - тіні, перший колір - і воно
Так смачно й тонко відобразить мрії мляві...
На фарбу - фарба... Й Осінь дихає вогнем,
Непроминаючим, тремким і ніжним злотом...-
Занурюсь в неї - разом в Вічність ми гайнем,
Що поруч сяє, за сусіднім плотом...
На цьому полотні так радісно дано
Відмолодитись, знявши віку кракелюри,
Відмити каламуть, осуджену давно,
Замалювать колишні, грішні авантюри...
І довго пензлем муштрувати буду я -
Розбурхана хай згадка заглядає
В роки льодяників, що так пахтять здаля,
На оксамиті згубленого Раю...-
Там пахне чебрецем моє маленьке місто...
Ще ніжні кольори...життєвого мониста...
************************************************
С утра возьму в работу чудо-полотно-
Увижу всю картину лишь в воображенье…
А дальше - тени, первый цвет - и вот оно
Мечты мои отобразит - и ярко, и лилейно.
И к краске – краска… Осень выдохнет огнём,
Непреходящим, трепетным и нежным златом,
В неё я погружусь - и в Вечность мы махнём,
Сияющую за соседней хатой...
На этом полотне так радостно дано
Помолодеть, годов убравши кракелюры
Отмыть всю муть, приговорённую давно,
Замазать грешные былые авантюры.
И долгим будет кисти волшебство,
Взволнованно в сознанье воскрешая
То время леденцов, чей запах до сих пор
На бархате загубленного Рая.
Там пахнет чабрецом мой мир… простой и чистый…
И так нежны цвета … житейского мониста…
.....