Полотно. Маргарита Метелецкая

Валентина Агапова
                http://www.stihi.ru/2018/10/20/2205

С утра возьму в работу жизни полотно –
Сначала распишу его воображеньем.
А дальше – тени, первый колер – и оно
Мечты увядшей станет точным отраженьем.

Ещё мазок, другой… И дышит всё огнём –
Нежнейшим золотом отсвечивает пламя,
Сияет Осень здесь и дальше,  за плетнём,
Я погружусь в неё и вместе в Вечность канем.

В картине этой всё, что в радость мне дано -
Я снова молода, морщины-каркелюры
Не старят… И ещё подправить полотно -
Грехов былых  навек замазать  авантюры…

И долго буду тонкой кистью малевать -
Пусть живо память возбуждённая взыграет,
Заглянет в детство  дивных сладостей вкушать,
На бархате потерянного Рая…

Там пахнет чабрецом, звенят ещё мониста,
И краски там нежней, и даль ещё лучиста…

Оригинал

     Візьму в роботу вранці файне полотно -
     Помічу будучну картину лиш в уяві...
     А далі - тіні, перший колір - і воно
     Так смачно й тонко відобразить мрії мляві...

     На фарбу - фарба... Й Осінь дихає вогнем,
     Непроминаючим, тремким і ніжним злотом...-
     Занурюсь в неї - разом в Вічність ми гайнем,
     Що поруч сяє, за сусіднім плотом...

     На цьому полотні так радісно дано
     Відмолодитись, знявши віку кракелюри,
     Відмити каламуть, осуджену давно,
     Замалювать колишні, грішні авантюри...

     І довго пензлем муштрувати буду я -
     Розбурхана хай згадка заглядає
     В роки льодяників, що так пахтять здаля,
     На оксамиті згубленого Раю...-
    
     Там пахне чебрецем моє маленьке місто...
     Ще ніжні кольори...життєвого намиста...

Фото со странички Маргариты Метелецкой.