МАРГАРИТА МЕТЕЛЕЦКАЯ
Мілководдя...
http://www.stihi.ru/2018/10/23/7096
--------------------------------------------------
Кучеряві книжкові слова крадькома відійшли -
І на серці осінньому стало безжурно й погідно...
Дощових, сивих хмар в піднебессі на разі не видно
І, нарешті, не видно набридлої влітку мушви...
Терпеливцю, читай! І розплутуй ці пасма рядків,
У розпуці розлук, в заволоці жовтневих туманів -
Я вигулькую в світ, що правдивий, без кривд та обманів,
Де нема "королів" і шанують усіх "пішаків"...
Ось спускаюсь в себе - до криничної аж глибини -
Тут найліпше, відомо, побачити звізди небесні,
Тут найліпші отримуєш слушні поради чудесні
І не просиш у Батька Небесного тут данини...
Тут - дитинство ! І гучно скрипалять в траві цвіркуни !
Днина - тягнеться роком ! І скапують липи медами...
І нестиглими з яблунь я ласую любо плодами,
Твердо вірю, що в хащах бур'яну - живуть чаклуни !
О, тепер...у криниці лиш подумки я зазираю -
Мілководдя наскрізне...Згубились глибини до Раю...
********************************************************
Кучерявое слово из книжек забыто, увы,-
И на сердце осеннем всё так хорошо... беззаботно...
Дождевых серых туч в поднебесье не видно сегодня,
И не видно уже надоевшей за лето мушвы*...
Терпеливый, читай! И распутывай пряди из строк ,
На печалях разлук, в заволоках октябрьских туманов -
Погружаюсь я в мир, где всё правда, без кривд и обманов,
И где нет королей, а в фаворе - все пешки дорог...
Вот спускаюсь в себя – до колодезной до глубины -
Там же лучше, известно, рассматривать звёзды небесные,
Там же лучше даются советы - порою чудесные,
И не просишь у Господа дани за прежние сны...
Там ведь детство! И громко пиликает в травах цвиркун.
День же - тянется годом! И капают липы медами...
И неспелыми с яблонь я лакомлюсь чудо-плодами,
Твёрдо веря - живёт в этих чащах бурьяна колдун.
О, теперь... в том колодце лишь мысленно я пропадаю -
Мелководье сплошное ... Где рай? Где глубины? Не знаю...
-----------------
*) - МУШВА;, и, жін., розм.
1. Збірн. до муха. Шарудіння й ледве чутний.. гомін раптово вщухли (тільки мушва бриніла над головами) (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 301).
2. збірн. Те саме, що мошка. В останньому промінні сонця грала дрібненька мушва і, мов сітка, мигтіла перед очима (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 27); А від комашні доводилося ховати обличчя під сітку або затуляти вуха і ніс клоччям, бо як залізе туди отруйна мушва та відкладе яєчка, то біда буде (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 69).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 834.