Осінь на двох.
Я вже в долі нічого не прошу,
Цього вірша долі присвячу,
Нам осінь принесла хорошу,
В келижаночках каву гарячу.
Нам вітри вересневі й жовтневі,
У серцях теплий щем запалили,
Нам світанки всміхались рожеві,
Ми цю осінь на двох поділили.
Я за літом лиш трохи сумую,
За оранжевим сонцем в зеніті,
Зустріч нашу, як насолоду смакую,
Й вечори, вже не самотні, зігріті.
Хай від нині літа будуть ясні,
Нашу долю ніхто не зурочить,
Душі гріють і зими і весни,
Довгу старість, щасливу пророчать.
Я вже в долі нічого не прошу,
Лиш лелітиму свою удачу,
Листопад білим пухом порошить,
І підносить нам каву гарячу.
Автор; Н.П.Рубан.
27.10 18р.