***
Когда погаснет жизнь, в тот горький миг,
Когда застынет сердце, леденея,
В небытие уводит проводник,
Вздыхая, что виски уже седеют.
Он с каждым по душам поговорит
И каждого проводит в путь последний.
Никто из мёртвых не благодарит,
Но каждому он дарит утешенье.
Он сед, как дед, который у ворот
Своих внучат встречает шаловливых;
Он синеглаз и ласков, словно кот,
Он в вечность всех ведёт неторопливо.
Вот снова гаснет жизни огонёк,
Но синие глаза глядят спокойно.
Пусть труден путь последний и далёк,
Но нужно и его пройти достойно.
Перевод с украинского
2018
***
Коли згасає паросток життя,
Коли у грудях серце леденіє,
І провідник веде у небуття,
Зітхаючи, бо скроні вже сивіють.
І кожного в останню путь він проведе,
І з кожним поговорить.
Хоч люди і не дякують за те -
Він душі вмерлих щиро заспокоїть.
Старий уже і сивий, як той дід,
Що онучат чекає біля ганку,
Він, незвичайний синьоокий кіт,
Проводить душі з вечора й до ранку.
І, як погасне ще одне життя,
Він знову прийде, сяде, заспокоїть,
Бере за руку й слуха каяття,
Веде у світ, вже звідки не приходять .
Висоцка Лілія Анатоліївна