А вiн спiшив жити (Владимир Олийнык) / Стихи.ру

            Небо заплакало нині юначе,
            Схилила голову мати твоя.
            Чуєш,Ігорку! Україна вся плаче,
            Чуєш,заплаканий спів солов’я.

            Читав я про тебе,читав не багато
            Істориком був ти,країною жив
            Не тримав на руках ти синочка,як тато,
            Молодий ти ще був,Україну любив.

            Хто анекдот друзям знову розкаже?
            Хто збере друзів-почує усіх?
            Що ти зробив з патріотами,враже?
            Кулю пустив ти сьогодні в своїх.

            Сивочола,заплакана,мати Вкраїни,
            Розноситься крик її ген до небес.
            Вирує Майдан,сину, бачиш-руїни,
            За що взяв на себе,за всіх такий Хрест.

            О Боже,матусю! Я чую вас всіх
            Зненавидів себе я сьогодні,країно,
            Снайпер в скроню поцілив,я встати не зміг,
            Та я моя мамо,не став на коліно.

            Ще досі не можу знайти я причину
            За що,так вбивають України-синів.
            Я за правду боровся,та чому до загину,
            Та повір,моя мамо,ненавиджу цих псів.

            Ви не плачте за мною, країну любіть,
            В небесах вже стою на колінах.
            За вкраїнське молюся,її не згубіть,
            Молюся за мир, за любов в ваших стінах.

            Ти чуєш,синочку! Я прийду на могилу,
            Ридати там буду,молитимусь Богу.
            Я знаю,помер ти за всіх,за країну,
            Пішов,як герой у небесну дорогу.

            Молитимусь сину,за вкраїнських синів
            Живу я тобою синочку,повір
            Поженемо з країни усіх ворогів
            Очистим від покидків,завтра свій двір.

            Ти син України,героєм ти став,
            Залишив вишивану сорочку
            Люблю,Україну! Завжди ти казав
            Тобою пишаюсь,синочку.
            10.01.2016р.
            Присвячується Костенку Ігору,22р.
            с.Зубринець,Тернопільської обл.