Горчит калина на губах,
В тоске незримой.
И купиной горит в лугах,
Неопалимой.
Бесценных россыпей гранат –
Горьки кораллы.
Хмельного вечера оклад
Всё дальше в дАли.
Химерных облаков конвой
Несётся к небам,
Слезы божественный покой –
Плакучим вербам.
И ночь посеребрит в реке
Мрак фиолета,
На фианитовом песке
Уснуло лето.
Стою в калиновой фате.
С кем быть мне парой?
Созвездья падают ко мне
Небесной карой.
И звёзд следы затёрты впредь
Пастелью – пеплом.
Костру калины не сгореть, –
Развеет ветром!
04.11.2018
----------------------------------
Гiрчить калина. Татьяна Левицкая
Гірчить калина на губах,
Сум за плечима.
Червоні спалахи в лугах,
Неопалима.
З коштовних розсипів гранат -
Терпкі коралі.
Хмільного надвечір'я шат
Все далі в далі.
Химерний оболок стрімкий
Пронісся небом,
Сльози блаженний супокій -
Плакучим вербам.
Сріблить ожинову ріку
Ніч фіанітом,
На прибережному піску
Заснуло літо
У калиновому вбранні.
О, як же бути?
Сузір'ям падають мені
З небес покути.
Пастель вугільна у горі
Всі зорі витре.
Калини ватра не згорить,
Розвіє вітер!
2018р.
http://www.stihi.ru/2018/10/18/3855