http://www.stihi.ru/2018/11/04/2921
Словно в половодье раскололась льдина,
Мне вещей величья вдруг открылась связь…
С глаз как будто страхов пелена снялась,
Что на сердце болью сыпались рутинно…
Живы мама с папой и родня по крови -
Воскрешаю сердца памятью их всех…
Если в человеке Вера держит верх,
То не избежит он к сущему Любови…
Лишь одно из звеньев зацеплю легонько –
Тянется Вселенной мудро цепь-ланец,
Верой и Любовью вспыхнет каганец…
Я сегодня в плахте*, вышиванке* тонкой
Разукрашу словом Осень возрожденья.
С Господом - на счастье каждое мгновенье!
Оригинал
Як у скресінь, сіра крига розкололась -
Я збагнула велич сув'язі речей...
Наче змилася полуда із очей -
Бо були одні жахи, аж в'янув волос...
Маю я живих батьків, допоки пам'ять...
І завжди зі мною в серці - вся рідня...
Є якщо в людини Віри, хоч зерня,
То клітинки - сущі істини затямлять...
Зачеплю мізинцем лиш єдину ланку -
Й потягну до себе Всесвіту ланець...
Засвічу Любові й Віри каганець,
Одягну запаску, плахту, вишиванку...
Заквітчаю словом всі осінні Весни -
І для щастя з Богом радісно воскресну!
*Плахта – панёва.
*Вышиванка – вышитая сорочка, вышитая рубашка.
Иллюстрация из Интернета