вдохновение здесь:http://www.stihi.ru/2018/11/09/2540
Я в тобі проросла не на день – до останньої днини.
Вже давно воскресають у памяті всі ті хвилини,
Коли щастя розхристане в нас квітувало,
Як цілунками радість ми разом спивали.
Повні пригоршні їх я тепер сповиваю,
Немов казку чарівну із них виплітаю.
Що створили, то те збережем до загину.
Я з тобою у Всесвіт крилата вже лину…
Поетичний відгук на вірш Віри Бондаренко
Мені дуже приємно, що в мені проростаєш.
А це значить, що люба, грунт чудовий ти маєш.
Не забути те щастя, ті чудові хвилини,
Пам'ятатиму довго - до останньої днини.
Пригадай, як здавалось: навкруги все буяло...
От гарячих цілунків твоє серце співало,
А душа, наче влітку, як квітник квітувала.
І ми радість кохання наче в спрагу спивали.
Це не в казці, красуне, я тебе пригортаю,
Це та дійсність в яку свої мрії вплітаю.
Те, що маєм, повинні зберегти до загину.
Ми крилаті з тобою, до зірок разом линем.