У той ласкавий оберіг
проміж твоїх чуттєвих ніг,
жіноча де нуртує кров,
природа вабить знов і знов.
Та вище погляд мій стремить
у цю чаруючую мить,
там білі груди на всі п’ять
до мене мило норовлять.
Палають губи-пелюстки,
і сяють очі, мов зірки, –
вже настає кохання строк.
На жаль… кінчається танок.