Навіщо тобі невмирущість?
Безсмертя навіщо - скажи?
Чи є в тобі заздрісна сущність?
А може ти ще не наживсь?
А може діла,обіцянки,
тримають на грішній землі?
Чи молодість діви-коханки
народжує барви із слів?
Твої відчуття все ж не вічні,
бажання вал піде на спад.
Шал пестощів входить у звичай,
затихне чуттів водоспад...
Живої води не нап`єшься,
бо хто її бачив чи пив?
Та вічністю не наживешся,
якщо цінувать не навчивсь...
Якщо не кохаєш прийдешність
якщо не цінуєш "вчора",
навіщо тоді тобі вічність,
навіщо веселка із барв?