Автор: Василий Симоненко (1935 – 1963)
Перевод с украинского языка Инессы Соколовой
БЕРЕГ ОЖИДАНИЯ
Через души, как через вокзалы,
С чувствами грохочут поезда…
Жить я буду с верою немалой,
Ждать тебя упрямо, как всегда.
Исключил неверия возможность,
Но в огне сомнения горю.
Красным фонарем неся тревожность,
Чувств состав в пути остановлю.
Что придёт на берег ожидания,
Что ты мне под грохот прокричишь?
Выйдешь на мою мольбу с признанием,
До других ли станций просвистишь?
27.X.1962
--
Оригинал
Василь СИМОНЕНКО
БЕРЕГ ЧЕКАННЯ
Через душі, мов через вокзали,
Гуркотять состави почуттів…
Може, сподіватися зухвало,
Вірити і ждати — поготів.
Та не вірить я не маю змоги,
Обіймає сумніви огонь,
І червоним ліхтарем тривоги
Зупиняю поїзда твого.
І стою на березі чекання:
Що ти мені з гуркоту кричиш?
Станеш ти біля мого благання
Чи до інших станцій просвистиш?
27.X.1962
http://ukrlit.org/symonenko_vasyl_andriiovych/beregh_chekannia