Не хочеться нічого-нічогісенько...
І грудень нині наче листопад.
Жевріє день короткий...
Довга ніченька...
Мій настрій сірий...
Все іде на спад...
Затужилось на серці...
Задощавило солоною сльозою із під вій.
Моє життя, чому ти враз захмарилось?
Чи знов передчуваєш буревій?
Усе солодке - смаку полинового...
Усі напої та ще гіркота.
Думки і ті, всі кольору свинцьового...
А я ж насправді зовсім не така.
Я ж блиску снігу хочу веселкового,
морозця хочу, рип з-під кроку ніг!
Я неба хочу сонячно-зіркового
і чути звідусіль веселий сміх!
А поки що - нічого нічогісенько...
Згасає сірий день, темніє на душі...