До нас прилітав голуб,
Ми назвали його Піджин.
Він крилом зачепив наш побут,
Наче камінь посунув наріжний.
У прицілі вікна перехресті
Він, як куля, злітав угору.
І сідав на балкон честь по честі,
Зустрічав тиху літню пору.
Обирав він між небом і нами,
Розглядав силует годівниці.
І рипіли віконні рами
На туманнім кордоні столиці.
Він, здавалося, хоче знати,
Як давно похилились віти.
І чому біла ковдра зім’ята,
І вино у руках не зігріте.
І чи можна зерно від полови
Відділить,коли все непросто.
І коли важча прикре слово,
Яке з плюскотом в воду з мосту.
Чи потрібна обом переправа...
Промінь тихо в кімнату лився.
Голуб крила знічев’я розправив,
І в блакитній імлі розчинився.