Я не вірю тобі. Розумієш, не вірю і все!
Ти не здатен кохати, навіщо обманюєш знов
І мене, і себе. Бо цікавість - ніяк не любов.
Зупини свій порив, він до темряви душу несе.
Ти не віриш мені. Кожне слово для тебе - брехня.
А я стукати вже зареклася до вічності стін.
Ти зі мною й без мене таки зостаєшся один.
Я у сприті твоїй - нерозумне, сліпе кошеня.
Я коханкою? Ні! Не була і не буду повік.
Ти і досі чомусь не збагнув, і, шкода, не збагнеш.
Я жива, я людина, кохання я хочу без меж.
Та холодний і гордий, зневірений ти чоловік.
Ти вбиваєш лише наповал обіцянками зрад.
Краще руку відріжу собі, ніж подібне прийму.
То і в чому ж любов? Більше схоже на кляту пітьму.
Де між бурі, снігів почуття не приводяться в лад.
Я не вірю тобі. Ти не віриш мені. То куди?
От навіщо цей дивний театр? Не просила я роль.
Ми із різних думок. У нас принципи різні. Дозволь
До нудного та власного світу нарешті піти.
Я не вірю тобі...
© Ніна 2018.
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
Я не верю тебе. Понимаешь, не верю и всё!
Не способен любить ты, зачем обмануть хочешь вновь
И меня, и себя… интерес – то ещё не любовь.
Охлади свой порыв.,. только темень он в душу несёт.
И не веришь ты мне. Слово каждое мнишь лишь брехнёй.
Ну, а я зареклась достучаться до вечности стен.
Остаёшься один, будь со мной ты иль с тем, кто не те.
Я в твоём восприятье – лишь глупый котёнок смешной.
А любовницей? Нет! Не была и не буду, поверь.
До сих пор ты не понял… мне жаль, не поймёшь и вовек.
Я живой человек и любить я желаю без мер.
Ты холодный и гордый, отвергший тепло человек.
Убиваешь ты лишь обещаньями, и наповал.
Лучше руку отрежу себе, чем такое приму.
Ну, и в чём же любовь? Больше это похоже на тьму,
Где средь бурь и снегов не приводится в лад чувств обвал.
Я не верю тебе. Ты не веришь мне…это конец.
Ну, зачем этот странный театр?.. не просила я роль.
Мы из разных и мыслей, и принципов… так что позволь
Мне из нудного света неверья уйти, наконец.
Аватар Автора оригинала