***

Паморозь підкралася до хати,
Час було дітей сповивати,
День сніг покрив,
Весну спинив.

Матір моя,
Мила,рідненька,
Затопила грубку швиденько,
Щоб зігріти серця маленькі..

Тай зростали діти під кровом,
Де завжди було тепле слово,
Слово, про любов ту Христову,

Як томиться серце при тому,
Коли злоба лютая в домі,
Переходить рідним дороги.

Знов весна прийшла,
І до снаги,
Підросли усі дити на славу,
Розлетілись дітоньки як птахи,
Щоб зерно свое добре збирати..

Все ходили вони,міряли землю,
Не посівами,а своею пустомеллю,
Все гандьбили словами,..
Тай плаха прилетила на землі,

Як птаха,
Чорним крилом спепилила ті землі,
Показала,
Що душі наші темні..

Матір стара у білій хутинці,
Все збирае дітям гостинці,
Тай молиться в іншому світі,
На ті сльози,
Що зайво пролиті...