«Чужої долі не випросиш, від своєї не втечеш...»
/Єлизавета Дворецька/
Не випросиш чужої долі,
а від своєї не втечеш…
давно розписані всі ролі,
де ти себе не пізнаєш…
не личить плаття Попелюшки
і тисне /трохи/ черевик,
гірчить /від солі/ долі юшка,
її не висьорбать довік…
а, що до відчаю – то сила,
велика сила сподівань,
де підійма свої вітрила
чарівна музика бажань…
і ми очікуємо ранку,
щоб до кінця нести свій хрест –
за мить на денці філіжанки
виводить доля Еверест…
читай: та знахідка дитинства –
чарівний біг… не наздогнать,
бо десь за посмішкою сфінкса
ховає доля благодать…
29.12-30.12.2018