Знов осiнь...

Анатолий Анненко
А ми зустрілись восени - любов нас об'єднала.
                Пліч-о-пліч по життю йдемо уже багато літ.
Багато радощів було і прикрощів - немало...
                Та завжди відчували ми взаємності привіт.

Знов осінь картини райдужні дарує;
                вже листя з беріз і з кленів... обліта.
Чарує, і очі, й душі нам чарує,
                пора багряна і золота.

Весна була - та відійшла... і літо промайнуло...
                Любов же наша все цвіте, підтримуючи нас. -
І ми, кохана, живемо, не дивлячись в минуле...
        А кожний день, прийдешній день - це дорогий нам час.

Знов осінь картини райдужні дарує;
                вже листя з беріз і з кленів... обліта.
Чарує, і очі, й душі нам чарує,
                пора багряна і золота.