http://www.stihi.ru/2019/01/02/3470
А жизнь – такой огромнейший каток.
Кому случалось, не упав, пройти?
(Лина Костенко)
гололедица нищенкой
на перепутье
хоть одну б только жертву
тихо канючит
встречные взгляды ловит
подайте не уходите
падайте не обходите
(не бывает путей обходных
когда одолеют невзгоды)
коварно смеётся
сказав
не сбежать от меня вам далёко
ледяные проплешины луж
серебряным блеском
подначивают
горюнов
ведь каждому суждено
самому подниматься
или ж
разбиться вдребезги
на жизненном гололёде
Оригинал
...Життя — така велика ковзаниця.
Кому вдалось, не падавши, пройти? (Ліна Костенко)
----------------
ожеледиця жебрає
на роздоріжжі
_хоч би одненьку жертву_
тихо канючить
ловлячи зустрічні погляди
подайте не минайте
падайте не кружляйте
/...обхідних шляхів не буває
коли життєва негода/
підступно скалиться
пригрожуючи
услід перехожим
мовляв
не втечете від мене далеко
а
лисини льоду на міських калюжах
срібним полиском
підморгують
невдахам
адже кожному
доведеться
підніматися самостійно
або ж
розсипатись вдрузки
на ковзаниці лютій