Вона одягалася в чорне і любила читати прозу,
а зимовими вечорами дивилася "Ігри розуму",
їй не щастило з коханням, але щастило з коханцями,
бувала з ченцями, частіше - з поганцями,
їй легко було на "сліпому" побаченні,
там ніхто не шукає глибинного значення,
бо ніхто не бажає для себе проблем,
і на ранок в сміття підуть п'ять хризантем.
Її смішили жіночі романи, й зіркові шоу з телеекрана,
вона вважала, що чорну каву придумали наркомани,
вона сідала у крісло із чашкою чаю,
і мріяла, що колись, все ж таки, полетить до Китаю,
бо лише там розуміють велич чайної церемонії,
і тільки там вона, нарешті, пізнає гармонію,
і може, навіть, відкриє приховану істину,
і не буде за це тисячами освистана.
Вона вчора читала Біблію, позавчора Коран,
і навіть збиралася з'їздити в Ватикан,
але, як на зло, наштовхнулась на Ніцше,
"Бог помер" - чи на краще, чи може на гірше.
Заратустра й Ісус безпорадно розводять руками,
а вона вже в Тибет вирушає, бо там Далай-лама,
тільки вона, яка не звикла приймати усе на віру,
знову не знайде істину, хоч здиратиме шкіру.
Вона одягалася в чорне і любила читати прозу,
і від свободи не боялася передозу,
її релігія - сьогоднішній день,
а в бога, якщо він існує, давно вже від неї мігрень.
04.01.2019