Не треба бачити те небо, - живи у ньому як зірки...
а я прийду колись до тебе, в твої розхристані думки,
де не розділені на фарби твоє життя, твої слова,
де місяць дивиться щербато, що народився до Різдва...
де ми, споріднені та вічні, де за вікном лапатий сніг...
хтось тихо поцілунки лічить
на намальованих моїх...
Пока что свободный перевод
Не надо
Не надо видеть это небо, - живи в нём как звезды...
а я приду когда-то к тебе, в твои сумасбродные мысли,
где не разделены на цвета твоя жизнь, твои слова,
где месяц смотрит осколком, народившись до Рождества,
где мы, сроднённые и вечные, где за окном мохнатый снег...
кто-то тихо поцелуи считает
на нарисованных моих...