Я до лісу мчу на лижах.
Загадково-тихий ліс,
У парчово-білих ризах,
наче в казку переніс!
Снігом білим пише книгу,
Крутить прялку недарма:
Закувала річку в кригу -
Владарює скрізь зима.
Біла казка. Тихі звуки...
Щось бурмоче вітер-змій:
Смика ніжні тонкі руки,
Й стан берізоньці гнучкій.
А на ній сріблястий іній
Проспівав дзвінкий хорал...
І здалось мені, що нині
Весну зве оцей вокал!
Перевод Светланы Груздевой:
К лесу мчу скорей на лыжах.
Тих загадочно тот лес.
Весь в парчово-белых ризах,
Словно в сказку перенёс!
Снегом белым пишет книгу,
Крутит прялку – всё сама,
Льдом сковала речку лихо –
Там господствует зима.
Стан упругий у берёзы,
Но бормочет ветер-змей:
Дёрнуть хочет, как за косы,
Хвост из тоненьких ветвей,
Серебристый тронул иней –
Звоном тешится хорал.
Мне всё чудится отныне,
Что зовёт весну вокал!