Ночные голоса
2
Так откуда заклятье, вековое тавро,
это Божье ярмо на бездомных славянах? -
и ночами к руке прирастает перо
и свирепо цветет на перстах деревянных.
Только слышатся всплески подземной воды -
тут как тут все слова.
И откуда взялися -
и еще так юны...о, они так юны,
как трава зелена в быковнянском подлесье.
Еще так беззащитны, наивны, просты,
как закрывшийся крик при нежданной пощаде,
как слеза на письме, как рушник на кресте,
как дыхание ночи при свече и свичаде.
Не один хоронился от них, не один
говорил себе в лютом безлюдье:
«Обменять бы на горстку счастливых годин
колдовские цветки, эти адовы прутья!.."
Только к ним припадает – так, что хоть пропадай
и в прозрачных лесах, и в завесах железных, -
и всё плещет подземная ночью вода...
только голоса не подает перевозник.
Нічні голоси. 2
Звідкіля це закляття, це вічне тавро,
це небесне ярмо на бездомних слов"янах? -
уночі до руки приростає перо
і безжально цвіте на перстах дерев"яних.
Тільки чується сплеск у підземній воді -
тут як тут ці слова.
Нащо, звідки взялися -
ще такі молоді...о, такі молоді,
як зелена трава в биківнянському лісі.
Ще такі безборонні, нехитрі, прості,
як загоєний зойк при нежданій пощаді,
як сльоза на листі, як рушник на хресті,
як нічні голоси при свічі і свічаді.
Не один хоронився від них, не один
говорив собі в лютім безлюдді:
"Якби ж я
міг зміняти на кілька щасливих годин
ці примарні квітки, це дивольське збіжжя!.."
Та до них припадає - хоча пропада
і в куртинах легких, і в завісах залізних, -
і щоночі хлюпоче підземна вода...
тілько голосу ще не подав перевізник.