Випив саморобного вина,
мов ковтнув я гроно винограду.
Допиваю пляшку вже до дна,
аромати п’ю з малого саду.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Відчайдушно скрапує життя,
все тече з плечей на землю голу.
І щемливо відчуваю я,
крапля ще скотилася додолу.
Замість краплі сонячний бокал
я терпким наповнив ароматом,
загорівся щоб душі запал
урочистим храмовим набатом.