Сьогодні квіти тяжкі, падучі.
До снігу спраглі і до води.
І тим ясніше, точніше й дужче
Ти розумієш, що не один,
Бо за тобою стоять тополі -
Тривожні, дивні та мовчазні,
Їх сльози повні земної солі
Вже вітер зтих, а собаки злі
Біжать назустріч і прямо в руки
До тебе тягнуться їх носи;
Тобі так холодно, сумно, скрутно,
Що ти й в собачих святих просив
Аби вони помогли цим людям,
Що стогнуть й хиляться до землі.
Що не сповідують і не судять,
А просто тонуть в тугій імлі.
Нехай тополі вітрами мучать
І топлять криком твою жагу
Бо твої квіти,тяжкі, падучі
Вже розпускаються на снігу.