«…і де я, хто я…»
/ Ліна Костенко/
Лоскоче вiтер i смiються свiдки,
що в заметiль знайшла собi купiль…
I де я, хто я…хто пiдкаже, – звiдки,
чим вгамувати той нестерпний бiль?..
До чого ж нетерпляча, – надвечiр’я
нашiптує первопричину сліз,
та розсипає серебром сузiр’я
i пропонує вийти на карниз…
Де повний мiсяць вистелив стежину,
вiдбiленим на сонцi рушником,
щоб привела до хати iз чужини,
де янголи схилились над вiкном…
Де матiнка співає колискову,
де пахне хлiбом, медом, молоком –
духмяно так, та трохи полиново,
бо, як не дивно – дорогим теплом…
I де я, хто я…так чи це важливо,
коли в очах промiнчики тепла
i посмiшка чарiвна та манлива,
i серденько чистiше джерела?..
23.01.2019
художник: Архип Куинджи Украинская ночь