"Степ, це зорі"
ковилі та вітер.
На широкім тім просторі,
від колиски до тепер,-
Табуни коней гривастих
ріжуть простір межиріч.
Боже, хто ж їх має пасти-
світлий день, небесну ніч.
Вечоріє. Злету спокій,
степ в росі, неначе зблід.
У травах запашних, високих,
чумаків примятий слід.
Різнотрав'я - пряне море,
маків цвіт, полин, терпчак,
небосхил, на ньому зорі
і Чумацький в мріях Шлях.
Натхнення "Степ"(Юрій Павлович Зозуля)
http://www.stihi.ru/2017/10/11/7302