перевод "Зимовий романс" Светланы Груздевой
...глаза в глаза – в такую ночь зимы,
в волшебный миг ночного снегопада...
не спрашиваю - рад или не рад ты:
с тобою не в реале, милый, мы……...
кружат снежинки, тишиной звеня…
и мы вальсируем в мерцанье света...
и так слеза легка и незаметна...
и мне не важно, любишь ли меня...
ночь будет не одна, ты мне поверь:
как до небес - нам до весны с тобою…
не хочешь ли открыть, столь дорогой мой, –
в мое уединенье эту дверь?...
ах, Господи, успеешь или нет?!..
за всё прости - твоей вины не знаю...
сквозь даль времен летят вдоль небокрая
те письма, что развеял снова снег…
ОРИГИНАЛ:
Віч-на'-віч, у таку зимову ніч,
В чарівну мить нічного снігопаду,
Я не питаю, радий чи не радий,
Бо це лише в уяві – в тому річ.
Лише в уяві, в світі німоти,
Вальсуємо у мерехтливім світлі,
Де сльози і легкі, і непомітні,
Де не важливо, чи кохаєш ти.
Ще ніч у січні буде не одна,
Ще до весни далеко, мов до неба.
Можливо, і у тебе є потреба
З’явитись там, де зараз я одна...
Але чи встигнеш? Господи, прости
Таку непередбачену провину!
Сніжинки, наче крихітні листи,
Летітимуть до тебе без упину...
Фото оригинала)