Боян Ангелов
ФОН
Сніги зчорніють згодом у імлі,
а нині — синьобілі і прозорі.
Твоє лице на сніжнобілім тлі
і очі —
наче ізумрудні зорі...
В непам’ять упливає давнина.
Чи ж все було,
чи знову повториться?
На вірш хиткий скидається вона,
що вилетів
раптово із темниці.
В чеканні днів спекотних і жарких
сховають сніг
дими й тумани сірі.
Чи відрізнити зможемо ми сніг
від споминів —
затвору у безмір’ї?
(переклад з болгарської — Любов Цай)
***
Боян Ангелов
ФОН
Снегът ще почернее, но сега
снегът е синьо бял, дори прозрачен.
Лицето ти на фона на снега
с усмивката
на погледа ти злачен…
Останалото не запаметих.
Дали било е
и кога ще бъде?
То беше ефимерно като стих,
излитнал
от килия на осъден.
Ще почернее и ще бъде дим
снегът,
напуснал зноя на земята.
Ще можем ли снега да разделим
от спомена –
килия в необята?