Вышывала мама ручнікі
Вечарамі доўгімі зімовымі,
Выплятала з цяплыні вянкі
Ціхімі, душэўнымі размовамі.
Вышывала мама ручнікі ...
Сардэчнасці, душы не шкадавала
Ўзмахам пэўным спрытнае рукі
На палатно гладзь роўненькую клала.
Вышывала мама ручнікі,
Вечарочкам,часу не хапала,
НІтак падабраныя клубкі
Як бы вясёлку ў кветачкі ўкладала.
Вышывала мама ручнікі ...
ПасАг сваім дачушкам гатавала
Праляцелі воблачкам гадкі
Каштоўнасць працы кроплі не прапала.
Ў дарагіх бясцэнных ручніках
Ўстае карціна недаспанай ночы -
Цені век на маміных шчаках,
Напоўнены любоўю, ласкай вочы.
Як ступлю на родны той парог -
Ручнікі з квятастымі карцінамі,
Як надзейны, шчасця абярэг,
Сустракаюць ў мамінай хаціне.
Хоць німа ўжо моцы ў тых руках -
Час няўмольны, а жыццё - падзея
Ды сіла рук жыве ў ручніках
Любоў жыве, яшчэ жыве Надзея
Болей за паўвека ручнікам,
Я рэквіем Матулі прысвячаю.
Жыве любімай праца у вяках
Яна і ўнукаў шчасце зберагае.
*. *. *. 28.01.2019 г.
ВИШИВАЛА МАМА РУШНИКИ
Вишивала мама рушники
Вечорами довгими зимовими,
Виплітала з ніжності вінки
Тихими душевними розмовами.
Вишивала мама рушники...
Старанно над кожним чаклувала,
Вмілим певним помахом руки
Гладь на полотно рівненько клала.
Вишивала мама рушники,
Часу для шиття не шкодувла
І ретельно дібрані нитки
Райдугою в квітах оживали.
Вишивала мама рушники,
Придане для доньок нотувала.
Цінність її праці і роки
Не змалили, не знівелювали.
В дорогих, безцінних рушниках
Вгадую недоспанії ночі,
Тіні вій на маминих щоках,
Сповнені любові й ласки очі.
Лиш ступлю на батьківський поріг -
Рушники, з їх барвами веселими,
Як надійний добрий оберіг,
Зустрічають в маминій оселі.
Обмаль сил вже в маминих руках.
Час жорстокий, нічого не вдієш,
Та жива рук сила в рушниках,
І любов жива. Жива надія.
Білше вже піввіку рушникам!
Мамі реквієм сьогодні я співаю.
Славен труд матусі у віках.
Він внучат від лиха вберігає.
25.08.2002р
Елена Бойко