САМОТА.
Я так давно чекав тебе, а ти не йдеш...
Адже кохання, у світах, не має меж...
І ллються, проливним дощем, сльози мої...
Мені все маряться, вночі, очі твої.
Хочу, в долонях, своє серце принести.
Щоб не залдишилось воно на самоті!
Воно належить, назавжди, тобі одній...
Візьми собі, його, кохана, і зігрій.
Одна лиш ти, тебе чекав я все життя...
Прости гріхи, тебе прошу, за каяття...
Як ти не поруч – помираю знову я!
Прошу – прийди! І ожживе душа моя!