Я відшулушую від тіла думки,
Туго зав’язані шовкові нитки,
Що розлелись у душі, мов струмки.
Я припорошую сумнівні стежки,
Та простягаю молодість у роки,
Але зникаєш у тисячолітні сни.
Шукаєш нові слова і візерунки,
Серед безлічі невимовних – малюнки
Оздоблені гордістю в обладунках.
І такий холодний у своїх вчинках,
У своїх поцілунках.