П'янить нектар оманливих ілюзій,
смакує кожен випитий рядок,
за них Поет продався хтивій Музі,
щоб скуштував ти з келиха ковток.
Щоб ти читав, мов пив чарівний трунок
зі слів добірних, мов міцне вино,
й думок глибоких вищого ґатунку
в руках тримав розгорнуте сукно.
Смакуй слова, ціна за них - безсоння,
мала ціна, порівняно з життям,
бо Муза піде, й завтра з підвіконня
впаде Поет в безодню забуття.
В напівтонах загубиться основа,
розтане сніг утрачених надій,
бо дар Поета - володіти Словом,
лише для обраних коханкою, напій.
П'янить нектар, сміється хтива Муза,
здається, що лишиться назавжди,
цінуй, читач, дари цього союзу,
із Яблуні прадавньої плоди.
09.02.2019