Я до тебе торкаюсь ночами,
А життя проворкоче так знов,
Що горить світанкова любов,
Що і щастя красою звучало,
А надію в душі відчували,
Ніби істину вічних казок,
Я до тебе торкнуся разок.
І нам знати, що щастя озветься,
Як мелодія мрії краси,
І природа ще буде росить,
І заб'ється так сильно в нас серце,
І розквітне в лататтях озерце,
А кохання як квітка ввірветься
Першим спогадом і небом тим,
І опали життя пелюстки.
Ти повіриш, що віра - у тому,
Щоб любити і знати, лише
Нам творити всі мрії віршем
І літати у сні золотому,
Я приходжу до тебе додому,
Ти промовиш, що любиш не зломи,
А надію, що щастя несе,
А краса і кохання лісне.
Буде нічка усе чарувати,
Буде щастя іти на поріг,
Тільки вірив і знав, й добре міг
Відчувати красу, неба варту,
Ти любила дивитись - багаття
Шепотіло нам істину: варто
Сни творити красою життя,
А під небом пташина літав.
Соловейко співав так красиво,
А ти знав, що надія несе
Сни й красу днів й червоних осердь
Трьох троянд, що ніби те диво
Доторкалися Сонцем журливим
Й дарували кохання тремтливе,
Я до тебе приходжу в цей день,
Тільки сніг все лежить де-не-де.
18.01.2019. 13:01.