Усе давно написано до нас -
про радість, відчай, щастя, біль, і горе,
про ріки крові й океан любові,
написано мільйони різних фраз:
розкішних, пишних, мов жіночі груди;
гарячих і пекучих, і гірких,
що перцем чилі перехоплять вдих,
і ранять серце, мов слова Іуди.
О, люди, люди... плинуть вдаль віки,
а ви ті ж самі - підлі і жорстокі,
народжуєте власних лжепророків,
і вниз пливете з хвилями ріки.
А ви ті ж самі - щирі і наївні,
на ті ж граблі стаєте раз у раз,
і вірите в просту банальність фраз,
в слова гучні, духовно-примітивні.
Усе банально, стерто аж до дір,
Пегаси й Музи втомлено дрімають,
ці двоє точно все про людство знають,
але Поет уперто, мов факір,
тлумачить сни, жонглює і ворожить,
банальний чародій, банальний маг,
і хоч долають сумніви і страх,
він дивом щось нове у світ приносить!
В слова старі новий вкладає зміст,
в банальність фраз нові вкладає форми,
народжує нові закони й норми,
банально-невиправний оптиміст!
13.02.2019