Може в час коли Христос страждав,
Йому більше, ніж фізичні муки,
Спричиняло болю і розпуки,
Те, що марно Він життя віддав.
Не за всіх звичайно, а за тих,
Що до Бога так і не звернуться,
Що обравши смерть собі і гріх,
БАйдуже від жертви відвернУться.
Предостатньо буде і таких,
Що полічать за «казки єврейські» -
Слово Боже; тАкож і хиткИх,
Будуть ті, що дбають про житейське.
Тих, що не згадають про Христа,
Коли все в житті тече безхмарно,
Будуть ті, що в церкву у літах,
Підуть вперше, щоб спастись задАрма.
Скільки ще у Царство не ввійдЕ -
Напускних святош та лицемірів,
Скільки душ диявол украде,
Сіючи у світі хибну віру.
Злодії, п’яниці, хижакИ,
БлудникИ, злоріки, ідолЯни,
Не вспадкують Царства теж повік,
Якщо не прийдУть до покаяння.
Але нам потрібно у житті,
Перш за все, поглянути на себе -
Чи прийнЯв я жертву на хресті,
Чи віддячив Богові, як треба?
Бо хоча Христос дає нам шанс,
ЗадармА отримати спасіння,
Але жити в доброму сумлінні -
Вимагає Він зате від нас.
А іще, родитися згорИ,
Духа, щоб одЕржати Святого,
І не втратити його дари,
Але вжити їх, для слави Бога.
І покаявшись в своїх гріхах,
Стати повноправним членом Церкви,
І лише Христа, на всіх шляхах,
Мати за проводиря у серці.
І не забувати головне -
Що любити ближнього нам треба,
Бо ми все залишимо земне,
А любов, дарує шлях до Неба.
Але хто спасенний у Христі?
Для когО, не марна була жертва?
Важко нам дізнатись при житті,
Це відомо стане, після смерті.
Рибаков Віктор м. Луцьк