Доторкайся словами казок,
Принесеш невловиме і плинне...
І впаде жовтий цвіт-пелюсток,
Усміхнеться миленька калина.
Вже зима та плоди на гілках,
Вже дорога веде нас до щастя,
А ти ніби закоханий птах
Прилітаєш і зичиш прекрасне!
Буде в нас і кохання навік,
Будуть дні у тривожній блакиті
Неба вірного, в пісні живій
Відізветься кохання відкрите!
Ти знайди, наше щастя є в тім,
Щоб творити і ранками й днями...
Щастя ніжне у всім золотім,
Що дарує нам сонце віршами.
Ти скажи, що кохання одне,
Що єдине воно ніби спалах
І зірок, до яких повернеш
Власні мрії, і шепіт, й печалі...
Моя квітка — калиновий цвіт,
Що весною тобі подарує
Перші вірші, а котик живіт
М'яким носиком враз поцілує.
Що ж, малий, і куди є твій шлях
Й чи ти віриш у подив безмежний?
І побачиш у небі як птах
Пролітає, а серце — бентежне.
10.12.2018. 12:56.