Це свято ще з трипілля повелося,
Де панував в сім’і матріархат:
Жінки робили все, що довелося,
Й чоловіків приводили до хат…
Стрічають Масляну вони у понеділок:
Сходити можуть, навіть, у шинОк –
Це свято лИше для домашніх «бджілок»
Та як прожити в світі без жінОк?!
Вівторок зветься просто: «загравання» –
Не відмовляють у цей день здавна,
Хай не прийде додому аж до рання –
Вона ж свій час вирішує – сама!
А середа – ще «лакомкою» зветься,
Якщо ж дружина вдома – не така,
То значить господиня не до серця,
А чоловік – не вартий й п’ятака!
Четвер є «розгуляй» – усі це знають!
Дівчата ввечорі співають колядуху,
Млинцями з сиром любих пригощають,
І не шкодують, навіть, медовуху!
Та п’ятниця – це тещині вечОри,
Субота – посиденьки у зовИці:
Варенички тепленькі від учОра
І треба не зганьбити цих традицій!
Невістка в мене – гарна господиня,
Тож приготує страви сиропусні,
На кухні жінка буде, мов богиня:
Вони у нас дбайливі, не розпусні!
Цей тиждень всіх відвідує КолОдій,
Бог шлюбу – не порушує обрядів:
Він для сім’ї – заступник і добрОдій,
Тому його зустріти завше раді.
Останній день – це прОщена неділя,
Тож вибачення треба всім просити:
Хай нас обходить хтивість і гординя,
Щоб душу цим гріхом – не запастити!