Л.Костенко
Вечірнє сонце, дякую за день!
Вечірнє сонце, дякую за втому.
За тих лісів просвітлений Едем
і за волошку в житі золотому.
За твій світанок, і за твій зеніт,
і за мої обпечені зеніти.
За те, що завтра хоче зеленіть,
за те, що вчора встигло оддзвеніти.
За небо в небі, за дитячий сміх.
За те, що можу, і за те, що мушу.
Вечірнє сонце, дякую за всіх,
котрі нічим не осквернили душу.
За те, що завтра жде своїх натхнень.
Що десь у світі кров ще не пролито.
Вечірнє сонце, дякую за день,
за цю потребу слова, як молитви.
Вечернее солнце, спасибо за день!
(вольный перевод с украинского языка)
Вечернее солнце, спасибо за день!
Тебе благодарна за труд, за усталость.
За тихих лесов просветлённый Эдем,
в траве васильки, за покой и за радость,
за ранний рассвет, за закат и зенит,
за то, что печаль в моём сердце сгорела,
за то, что нам завтра свершить предстоит,
за то, что вчера так легко отзвенело,
за наших детишек, за их звонкий смех,
за то, что могу и должна я поведать.
Вечернее солнце, спасибо за всех,
кто зло не способен товарищу сделать.
За то, что с людьми мне общаться не лень,
что кровь где-то в мире ещё не пролита.
Вечерне солнце, спасибо за день,
за то, что слова мне нужны, как молитвы.