***
Сідало сонечко за хмари,
Блищали скельця іздаля,
Село на пагорбі дрімало,
Тьм"яніла фарбами земля...
Ген далі степ принишк, мовчав,
Теплом пашіли трави, квіти,
Хилились долу п"яні віти,
Дивились верби в синій став...
Прибіг із поля вітерець,
Таки урвавсь йому терпець,
Хитав верхівки на узліссі,
Птах птаху ніс останні вісті...
Ліс прохолодою вже дихав,
Співала літа скрізь краса,
Старенький в"яз скрипів ізтиха,
У трави падала роса...
Вже й сонце скрилося за хмари,
Карась у синій став пірнав,
Додому гнав чабан отару,
Вечірній дзвін в селі лунав...
***