Зимова душа до землі приросла,
та крила вже рвуться у хмари,
неспокій весна у серця принесла,
прогнавши зимові примари.
Така ще цнотлива ця юна весна,
оманлива, ніжна хитрунка,
учора весела, сьогодні сумна,
то відьма, то добра чаклунка.
Сміється і плаче, прилине й втече,
пригорнеться, й зникне в тумані,
п'яніє душа від смарагду очей,
і тоне, немов в океані.
Недовго втікачка блукала в світах,
на ранок вернулася цвітом,
й душа закружляла в її пелюстках,
засяявши вмить самоцвітом.
24.04.2019