Врятуй мене, як буде вільний час –
Прошепочи як вмієш тільки в снах,
Бо у житті, як в задзеркаллі, знак,
Холодний спів, що не звучить в словах.
Тремтячий погляд в тихий час
Відлюдно шепотить, не знає нас
І в цім холоднім полі знов одна –
Продовжуй мріяти, що ти мене не знав.
Перетерпіти зможу холод й сніг,
Не вистачить на двох чарівних слів.
І буцімто у тебе знов царить весна –
А у житі ти - лід, потворна крига і біда.
Щодня повторюй, вір чужим думкам –
Одного дня тебе зажре твоя ж олжа.
І не повторюй, що життя брехня,
Бо сам не бачиш, де звернув не там.
***
«Не плач, ти сильна, пам’ятай,
Усе прекрасне лежить в твоїх руках.
Ти посміхайся, через сльози й страх,
Бо хтось сказав, що ми живем лиш раз!»